Про рожеве слоненя

 Так вже вийшло, що в зоопарку народилося рожеве слоненятко. Всі інші слони були сірого кольору, хто потемніше, хто посвітліше, але лише малюк був єдиним рожевим слоненям. Малюк дуже переживав з цього приводу, оскільки всі інші слони дивилися на його рожевий колір криво й несхвально. А йому так хотілося бути разом з усіма, бігати в одній компанії наввипередки, перекидатися з іншими слоненятками грудками землі і валятися в болоті. Ви, мабуть, знаєте, що всі слони обожнюють валятися в болоті, а потім поливати один одного водою з хобота. Загалом, нудьгувати їм було ніколи. І всього цього було позбавлене рожеве слоненя, і все із-за свого кольору. Тому все бачилося йому не так, як іншим слонам та й відчував він себе не так, як всі. Йому було дуже ніяково і він почувався дуже невпевнено.

Аби багато знати, слонам теж треба вчитися, адже вони навіть про себе самих не все знають. Одного прекрасного дня, коли слоненя самотньо бродило в куточку загороди, до нього підійшов старий, мудрий слон і запитав: "Про що засмучуєшся, маля?" "Розумієте, мене непокоїть, що я не такий, як усі. У мене й ігри свої, й роблю я все на свій лад, не так, як інші. Ну, а потім, я рожевий. Знаєте, як важко бути рожевим, коли все довкола сірі!"

Старий мудрий слон уважно поглянув на слоненя і виголосив: "А спробуй пригадати, коли твій колір виручив тебе, саме твій рожевий колір: чи не траплялося такого?"

Маля згадувало, згадувало і раптом пригадало. Якось дуже давно він загубився і самотньо блудив в темряві, в той час, як його розшукували працівники зоопарку.

"Вірно, вірно, я пам'ятаю такий випадок. Ті, що за нами доглядають, з ніг збилися, але мене ніде не було. Вечір ставав все темнішим, мені було дуже страшно. Я брів по якійсь дорозі, не знаючи, в якій стороні мій будинок. І раптом неподалік зупинилася машина й до мене підбігли радісні доглядачі. Вони відшукали мене! А один службовець зоопарку сказав: "До чого ж добре, що ти такий рожевий, прямо так і світишся в темнряві. Був би ти сірий, ми б тебе ні за що не знайшли!"

У цю мить очі слоненяти весело заблищали. Він зрозумів, що бувають моменти, коли дуже важливо відрізнятися від інших!

Мудрий слон пошарпав його хоботом і сказав «Ти все вірно зрозумів, малюк. У житті буває дуже багато моментів, коли відрізнятися від інших - просто дивна якість, як і все інше, що ти ще умієш робити. Я ось думаю: чи зможеш ти навчити інших тому, що сам вмієш, поділитися своїм умінням з тими, хто цього ще не знає?"

Рожеве слоненя подумало-подумало і з тим же блиском в очах відповіло: "Звичайно, навчу!" Він підійшов до місця, де пустували інші слоненята, і став показувати їм три своїх уміння. Хай вони взнають, як можна по-новому і незвично використовувати ці три уміння. Слоненя показало їм все, чому навчилося завдяки своєму рожевому кольору. Слонятка були просто в захваті. Виявляється, це так здорово - бути рожевим і несхожим на інших. Слонятка навіть доклали немало зусиль, аби самим порожевіти. Проте, хоч вони й залишилися сіренькими, та в душі в них все засяяло чарівним світлом лише від однієї спроби порожевіти.

Їм відкрилося один в одному те, чого вони раніше не помічали: виявляється, в кожного були свої неповторні і чудові здібності. Це було так дивно, так дивно! Тим часом на зоопарк спустився вечір, і рожеве слоненя ласкаво підштовхнуло своїх друзів до будинку, а його іскристі оченята немов хотіли сказати: "Ми тепер друзі, і чим більше ми дізнаватимемося один про одного, тим нам буде цікавіше разом". Настала ніч, вони закрили очі і заснули. Ось так.